0 грн.
Зробити замовлення
С.Є.Лагодіна
Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського
КАРТОГРАФІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ РАЙОНОМ
Адміністративний район в ієрархії системи територіального управління (держава – місцеві органи управління) практично знаходиться на нижньому рівні (найнижчий щабель займають селищні, сільські ради), і є цілісною, самостійною в адміністративно-правовому відношенні освітою. Економіко-соціальний розвиток району визначається як географічним положенням, кліматичними умовами, природно-ресурсним потенціалом, так і виробничо-технологічною та соціально-демографічною структурою району.
Саме на рівні району приймаються основні рішення щодо зміни структури та функціонування природно-господарських територіальних систем (вибір, вилучення, приватизація та подання земель; управління транспортними, телекомунікаційними мережами та інфраструктурою району; облік та організація використання лісових, водних, земельних ресурсів та ін.)
Аналіз, проведений у рамках роботи з інвентаризації інформаційно-кадастрової діяльності Бахчисарайської державної районної адміністрації [4], показав, що понад 30% завдань з управління територією району потребують картографічної візуалізації та використання сучасних географічних інформаційних технологій. Це такі типи завдань:
- кадастр інженерних комунікацій;
- Кадастр природних ресурсів;
- земельний кадастр;
- містобудівний кадастр;
- прогноз надзвичайних ситуацій техногенно-екологічного характеру;
- Управління об'єктами нерухомості і т.д.
Картографічне забезпечення системи управління адміністративним районом складається із двох основних інформаційних базисів: 1) топогеодезична основа масштабів
1:100 000, 1:50 000 (для району в цілому) та 1:25 000, 1:10 000 (для внутрішньогосподарських об'єктів); 2) тематичні карти для вирішення галузевих завдань з управління територією.
Топографічні карти є вихідним базовим елементом створення тематичних карт і мають такі функціональні призначення [5]:
- Детальне вивчення та оцінка місцевості;
- орієнтування біля;
- Виконання проектно-вишукувальних робіт;
- забезпечення будівництва та реконструкція населених пунктів, промислове, гідроенергетичне та дорожнє будівництво;
- вибір трас та прокладання трубопроводів, ліній зв'язку та електропередачі;
- великомасштабна геологічна зйомка та пошуково-розвідувальні роботи;
- Проектування меліоративних систем;
- землеустрій та лісовпорядкування;
- Визначення координат об'єктів.
Створюються вони комбінованим методом за матеріалами аерофотозйомки, подальшою наземною зйомкою та польовим дешифруванням.
Аналіз топогеодезичної забезпеченості [3] показує, що для міст, СМТ, сіл та селищ вона досить висока. Проте переважна більшість планів (близько 90%) масштабів 1:2 000 – 1:10 000 із погляду існуючих нормативних вимог застаріла. Слабо забезпечені топографічними картами території селищних та сільських рад, а також території районів загалом. Ця ситуація негативно позначається під час проведення земельної реформи, оскільки за реорганізації сільськогосподарських підприємств необхідні актуальні планово-картографические матеріали.
Залежно від управлінських завдань, тематичні карти можна розділити на карти для:
- землеустрою та землекористування;
- містобудівних завдань;
- меліоративного природокористування та управління водними ресурсами;
- сільськогосподарських цілей;
- організації та розвитку лісового господарства.
Землевпорядкування та землекористування
Районний відділ земельних ресурсів, здійснюючи на території управління земельними ресурсами, використовує такі земельно-кадастрові матеріали:
- плани встановлення біля кордонів адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;
- схеми землеустрою, схеми техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель;
- схеми обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними та заповідними режимами;
- Проекти відведення земельних ділянок;
- план встановлення в натурі (на території) меж земельних ділянок;
- проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;
- Дані проведення ґрунтових, геоботанічних досліджень та ін.
Містобудування
Містобудівні завдання для рівня адміністративного району вирішуються на схемах та планах районного планування, що є документами стратегічного планування розвитку території району. Районні органи архітектури та містобудування для реалізації своїх функцій також використовують чергові плани населених пунктів, архітектурні паспорти будівель та споруд, правила забудови населених пунктів, планові матеріали обґрунтувань щодо розміщення об'єктів архітектури.
Меліоративне природокористування та управління водними ресурсами
Завдання управління водними ресурсами вимагають досить великої кількості різномаштабного картматеріалу: карти середніх багаторічних стоків і внутрішньорічних розподілів, карти гідрографічної мережі, карти стійкості до меліоративних навантажень, прогнозні карти, карти норм впливу на геосистеми, ландшафтно-екологічні карти обґрунтування меліоративного природокористування, комплексу та ін.
Група карток для сільськогосподарських завдань включає не лише карти агровиробничих груп ґрунтів, планів землеустроїв сільгосппідприємств, ландшафтні карти, а й численні карти із суміжних галузей: схеми протиерозійних заходів, проекти водоохоронних зон та меліорації, водогосподарські схеми тощо.
Розробка проектів організації та розвитку лісового господарства передбачає створення планів лісонасаджень лісництв із поквартальними відомостями підрахунків площ та загальних запасів, а також з таксаційним описом лісогосподарських виділів; планів протипожежних заходів тощо.
Аналіз спектру картографічних матеріалів, що використовуються у вирішенні завдань з управління територією адміністративного району, дозволяє зробити висновок не лише про необхідність приведення всіх даних до єдиної інформаційної основи, а й про необхідність виділення та класифікації таких територіальних одиниць, комбінація яких дозволила б вирішувати управлінські завдання залежно від їхнього типу.
Такий підхід зумовлений, з одного боку, стрімким зростанням коштів та можливостей сучасних інформаційних технологій (потужні програмні продукти з обробки та просторового аналізу даних космічних та наземних вимірювань, глобальні світові мережі, засоби мультимедіа тощо); новими способами та можливостями отримання актуалізованої картографічної інформації (дані дистанційного зондування, космічні знімки, дані GPS-приймачів та ін.).
З іншого боку, з децентралізацією управління та послідовним здобуттям регіонами самостійності, чому сприяло прийняття Конституції України, Законів України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування”, істотну зміну зазнали й функції органів влади на рівні району. У радянський період координаційна та рідше управляюча (організація використання) функція керівних органів адміністративних районів стосувалася лише деяких і в основному забезпечують частин функціонування та розвитку економіки (трудові ресурси, соціально-культурне будівництво, обслуговування населення). Питання ж розподілу матеріальних та фінансових благ, кооперації виробництва між галузями народного господарства перебував у компетенції центральних органів.
Сьогодні питання соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів, управління майном, приватизації, реструктуризації сільськогосподарського виробництва, управління природно-ресурсним потенціалом території та інші належать до компетенції райдержадміністрації. Все це змушує місцеве керівництво шукати нові способи та засоби керування територією.
На ці фактори накладається проблема дублювання робіт під час створення вихідного картографічного матеріалу (кожне відомство прагне мати свій картматеріал) та слабка міжвідомча інтеграція вже отриманих даних.
На наш погляд, одним із шляхів вирішення поставленої проблеми може бути створення картографічної мозаїки природно-господарських територіальних систем, що покривають всю територію району та організаційно підтримуваних просторовою природно-господарською базою даних, що функціонує на основі геоінформаційних систем.
Концепцію природно-господарських територіальних систем (ПХТС) запропоновано
Г.І. Швебсом. На його думку, головні ознаки ПТХС "визначаються вихідною структурою природно-територіальних комплексів та типів функціонування новостворених господарських об'єктів (техногенної сфери)" [6]. ПХТС розглядаються їм як операційні одиниці управління територією, "як форма існування географічного середовища в її цілісності та конкретності, яка представлена специфічним складом, територіальною організацією та способом обміну речовин". До основних принципів виділення ПХТС "крім морфологічного, генетичного і динамічного" включається "управлінський, спрямований на оптимізацію природокористування з метою отримання максимального економічного та екологічного ефектів ...". Саме в ПХТС відбувається формування “потоків та енергії господарського “походження”, які за своєю інтенсивністю можна порівняти з природним фоном”.
Для локального рівня Швебс виділяє такі одиниці – природно-господарський контур (ПХ-контур) як елементарну частину системи, приблизно однорідну за природною будовою, технологією використання ресурсів і природно-господарського функціонування, та природно-господарський масив (ПХ-масив) як приблизно однорідну групу ПХ контурів, що утворюють технологічно єдину систему в межах урочищ, близьких до будови та функціонування. Приклади ПХ-контуру - земельна ділянка, лісогосподарський квартал, зрошуване поле і т.д. Приклади ПХ-масиву – поле сівозміни, зрошуваний масив, лісогосподарське урочище тощо.
Виділення ПХТС виконується на основі двох системоутворюючих факторів: ландшафтної організації території та функціонального типу її використання. Так, на прикладі сільськогосподарського підприємства Чистенського селищної ради Сімферопольського району була отримана сітка елементарних операційних територіальних одиниць (ОТЕ) – елементарних частин однорідних у генетичній, морфологічній та динамічній будові (урочищ) та елементарних типів використання території (земельних ділянок, полів, контурів забудови населеного пункту) і т.д.
Досвід виділення подібних ОТІ отримано і на території Бахчисарайського району.
(Рис. 1). Тут необхідно зазначити, що ОТЕ мають таку особливість, як ієрархічний характер організації, що виявляється у наявності просторово-часових рівнів з урахуванням відомчої організації інформації та адміністративно-територіального устрою. Так, на території сільгосппідприємства виділяється мікролокальний рівень, а на території району – локальний, що відповідає ПХ-контуру та ПХ-масиву.
1. Карпенко С.А. представляє процедуру виділення ОТЕ через низку послідовних етапів [1]:
У межах адміністративного району виділяються різні типи локальних природно-господарських територіальних систем, що повністю покривають її територію, що вичленюються на основі:
- приуроченості до елементарних природно-господарських контурів, що представляють функціонально цілісні та самодостатні осередки типів використання території;
- взаємного перетину з межами елементарних морфодинамічних одиниць (у розумінні Ласточкина [2]), що становлять основу ландшафтної організації території.
